Окрім знаменитих літературних явищ Галичини у літературній програмі були висвітлені і менш знані, андерграундні, на перший погляд нічим не пов’язані з літературою. Але якщо думати про те, що література функціонує не лише у вигляді друкованих текстів, а також як усний жанр — у вигляді історій про культуру, що передаються із вуст в уста, як, приміром, міські легенди та бувальщини, то все стає на свої місця. Отже, літературна програма поєднала письмові та усні історії про Галичину — якщо говорити про форму. Що ж стосується змісту, то з одного боку серія популярних лекцій висвітлювала найяскравіші літературно-історичні явища Галичини, як україномовної, так і іншомовної, а серія мистецьких акцій — від презентацій до перформансів — представляла сучасну літературу. Це Галичина не лише урбаністична, а й сільська та гірська. Комусь ця програма здалася надто серйозною, а комусь надто легковажною. Саме так і було задумано.
