Як і в більшості наших програм, тут було багато взаємодії та колаборацій.
Так, наприклад, твори галицьких композитрів різного часу та різного походження виконували харківський Молодіжний академічний симфонічний оркестр «Слобожанський» та Харківський гітарний квартет. Над виставою «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду», створеною в межах польсько-українського проєкту «Мапи страху. Мапи ідентичності» працювала команда з Харкова, Варшави, Львова, Одеси та Києва. Театр переселенця з документальною виставою «Де Схід? Де Захід?» не лише об’єднував людей з різних міст, а й відверто показував погляд із різних боків одне на одного: Сходу на Захід і навпаки.
У цій програмі ми використовували різні нестандартні майданчики. Так, львівський етно-рок-колектив «ГИЧ-оркестр» грав прямо на сходах Харківського оперного театру, а згаданий уже МАСО «Слобожанський» грав у будівлі старого цирку, за збереження якого багато років бореться харківська громада. Вистави ж відбувалися як у різних театрах, так і в незалежному креативному посторі ART AREA «ДК».
Спільно з кураторками, ми намагалися дати нашим відвідувачам і інтелектуально відпочити, і поговорити на теми, які хвилюють нас тут і зараз: стосунки між регіонами і між людьми, творення нації, долі тих, хто вимушено переселився в інші міста, зрештою — старіння, відчуження, страх. Те, що хвилює нас на Сході й на Заході, ким би ми не були.