Літературна програма другого «ДонКульту» (кураторка Люба Якимчук) розвивала й поглиблювала лінії, задані в програмі «ДонКульту» в Києві (кураторка Ірина Славінська).
Ми знову поєднували голоси авторів/ок з Донбасу — з голосами з інших регіонів, а «класичні» зустрічі з авторами — з різного роду перфомативними та синтетичними подіями.
Так, низка авторів із різних регіонів України створили «Тур футуристів Донбасом» — вечір захопливих історій про поетів, які 1929 їздили в тур Донеччиною; Люба Якимчук (Донецьк) і Марк Токар (Львів) у музично-поетичному перформансі «Розкладання» дарували глядачам поезію і музику як любов, що збирає цей світ докупи; Богдан Сенін і Остап Сливиньский у синтетичній мистецькій акції «Приготування» виводили на авансцену роздумів момент, коли в потік розміреного, обставленого речами, ритмізованого приватними ритуалами і звичками життя вривається війна, міняючи місцями всі вартості та пріоритети; а Олег Соловей, письменник та літературознавець із Донецька навіть провів гостям форуму літературну екскурсію Донецьком — у Львові: «Ґетто: вижити не можна померти», оскільки провести її в окупованому Донецьку — неможливо. Олег говорив про письменників і поетів, життя яких було пов’язане з Донецьком, і які мали непрості стосунки з цим містом: Василь Стус, Іван Дзюба, Олекса Тихий, Галина Гордасевич, Станіслав Цетляк, Дмитро Білий та Левко Скрипник.
Учасниками й учасницями літературних зустрічей та дискусій стали: письменниця й правозахисния Олена Степова (Донецьк); Віктор Неборак (Львів), Іван Андрусяк (Івано-Франківська обл.), Борис Гуменюк (Тернопіль) — які з різних причин мешкали на Донбасі; Олена Стяжкіна (Донецьк) — письменниця та історикиня; поет Олексій Чупа (Макіївка); письменник Володимир Рафєєнко (Донецьк) та поетка Маріяна Кіяновська (Львів).
Разом ми говорили про те, що якби ми не ідентифікуємо донецьких авторів/ок з місцем їх народження, то, можливо, менше б ширилося шкідливих стереотипів про те, нібито Донбас «не додав нічого до української ідеї». Про те, як ми будемо шукати спільні точки з людьми, які живуть на окупованих територіях після кінця війни і що зможемо запропонувати одне одному. Про те, як війна змінює не лише звичний хід речей, але й самий спосіб мислення. Але разом із тим — про любов, дитинство, подорожі, шукання і людську дружбу, яка здатна заплести теплим мереживом навіть рани війни.