«Любіть Україну, як сонце любіть» — чи всі ми пам’ятаємо, що ці рядки написані саме на Донбасі?
Авторів/ок, що походять з Донеччини та Луганщини, ми часто не ідентифікуємо з місцем їх походження. Забуваємо, що саме Донбас подарував нам Володимира Сосюру (автора вище згаданого вірша-маніфеста), письменників-дисидентів Івана Світличного, Василя Стуса, Івана Дзюбу; Емму Андієвську, Василя Голобородька… Відтак, даємо простір для тих, хто продовжує переконувати, начебто Донбас ніколи не був українським.
Втім, є низка авторів і авторок, яких ми чітко асоціюємо з цими територіями і які не лише в своїх творах, але й у своїх громадських активностях говорять про проблематику цього регіону, його красу і його болі — Сергій Жадан, Люба Якимчук, Володимир Рафєєнко, Олексій Чупа, Ірен Роздобудько та інші.
У більшості «донбаських авторів» є така важлива особливість: зберігаючи генетичний зв’язок із місцями свого народження, всотуючи й транслюючи його міфопоетику, вони звучать зрозуміло і близько і на будь-яких інших теренах, говорячи про нас усіх.
Кураторка Ірина Славінська побудувала літературну програму так, щоб поєднати голоси авторів із різних часів та міст; нагадати про роль Донбасу в дисидентському русі 1960-80-х, про його спротив сучасній російській окупації — в тому числі ідеологічній; запропонувати читачеві нові формати сприйняття й осмислення уже знайомих чи ще незнаних текстів.
Так, в пам’ять про Василя Стуса ми запропонували глядачам моновиставу Петра Миронова «Чорний птах з білою відзнакою смерті»; твори Івана Світличного прозвучали в поетичному перформансі «Моя свобода» у виконанні Оксани Цимбал та Ірини Волошиної (Харків/Київ); Неда Неждана (Краматорськ/Київ) і Діана Айше (Дніпро/Київ) запросили на сучасну виставу «Україна потойбіч катастрофи»; поетка Люба Якимчук (Первомайськ/Київ) та джазовий контрабасист Марк Токар (Львів/Київ) влаштували поетично-музичний діалог «Абрикоси Донбасу» за любиними текстами; Дмитро Лазуткін (Київ) з друзями читали улюблені вірші Сосюри а Олексій Чупа (Макїівка/Донецьк/Львів) запросив на читання «Бомжі Донбасу»; про «Донецьке бароко» говорили з одним з найцікавіших сучасних авторів Володимиром Рафєєнком, про «Донбас як край напівтонів» — з Іваном Жуком (Львів), Ірен Роздобудько (Донецьк/Київ) й іншими донецькими авторами; а з Сергієм Жаданом (Старобільськ/Харків), без чиїх поетичних читань теж не обійшлося, ми так чи інакше працювали і в наступних трьох форумах, де б вони не були.
Важливо і те, що багато авторів і авторок з Донбасу змушені були виїхати звідти з початком війни і часто зі складностями починати нове життя в інших містах, тож наш форум став для них ще одним важливим майданчиком розмови з аудиторією про непрості виклики часу.
