На другому «ДонКульті», окрім основної візуальної програми, ми мали ще окремий фотопроєкт — серію виставок і зустрічей, в яких роль ключового медіума грала фотографія. Кураторками були Лізавета Герман і Марія Ланько, які на першому форумі курували дискусійну програму, а на другому запропонували альтернативну візуальну історію.
Фотопроєкт об’єднував художниць і художників, для яких Донбас багато років був та лишається темою різнобічного візуального дослідження, виявленого в фотосеріях (нерідко тривалих). У фокусі їхніх проектів – різні виміри історії Донбасу останніх двох десятиліть, від розпаду героїчного образу шахтаря на тлі занепаду індустрії та втрати соціального престижу професії до розуміння вкрай небезпечної, часто нелегальної праці як єдиної наявної основи життя під час війни; від побуту та дозвілля робітничих сімей, які ввібрали у себе всі рудименти (пост)радянського образу життя до болісного процесу пубертатної самоідентифікації за рахунок глобальних культурно-поведінкових моделей.
Програма включала експозиції фотопроєктів на різних виставкових майданчиках міста, а також розмови з автор(к)ами за участі запрошених опонентів – теоретиків, дослідників та художників.
Виставкову частину програми складали проєкти Саші Курмаза
«Мій світ недостатньо реальний для Апокаліпсису» та Віктора Марущенка, «Донбас – країна мрій». Дискусійну — дискусія за участі художниці Євгенії Бєлорусець і правозахисниці Віри Ястрєбової «Праця на лінії вогню та соціальна ізоляція робітників»; «Молодіжні субкультури в умовах індустріального мегаполісу» — за участі художників Саші Курмаза та Kinder Album; «Гендерні студії в країні мрій»
— за участі фотографа Віктора Марущенка і мистецтвознавиці та філософині Тамари Злобіної.
