EN
UA

Research project "Education for Cultural Managers. Current State and Development Prospects"
Реліз

Kyiv, Odessa, Kharkiv, Lviv | 15.06.2021-30.10.2021

Тільки 17% студентів/ок профільної спеціальності розуміють, який саме фах здобувають, половина планує працювати за фахом.

Благодійний мистецький фонд Dofa Fund за підтримки Українського культурного фонду реалізував дослідження в галузі освіти менеджерів/ок культури: навчання в профільних вишах, подальшого працевлаштування та самоосвіти тих, хто власне займається культурним менеджментом. Дослідження, зокрема, показує, що лише 17% студентів/ок профільних спеціальностей (а освіту за спеціальностями «менеджмент соціокультурної діяльності» та «культурологія» надають 37 українських вишів) усвідомлюють, який саме фах здобувають і де можуть працювати по здобуттю освіти. Причини цієї проблеми починаються від відсутності повноцінної інформації про освітню програму на сайтах вишів — і далі продовжуються браком комунікації між викладачами й студентами про неакадемічні, а реальні професійні питання, недостатністю практики під час освіти, взаємодії з профільними інституціями. 

Результатом дослідження стала запропонована модель дорожньої карти розвитку екосистеми для менеджерів культури. Авторки моделі пропонують кількарівневу структуру, яка враховує здобуття ґрунтовної академічної гуманітарної освіти на бакалавріаті (культурологія, історія й теорія мистецтв, іноземні мови, навички письма й мовлення, інклюзія в культурі тощо); власне менеджерські предмети на рівні магістра (організаційний і проєктний менеджмент, спеціалізовані програми з фінансів та права в культурі, комунікаційні дисципліни, діджиталізація й електронна комерція, медіатехнології в мистецтві, основи соціологічних досліджень etc); та постійне підвищення кваліфікації протягом подальшого кар'єрного шляху (державне управління у сфері культури, стратегування й формування культурних політик тощо). 

Серед проблем, про які говорять дослідниці, — те, що заклади вищої освіти (в досліджуваній галузі) не підтримують контакти зі своїми випускниками. «Ми не змогли знайти й опитати 100 випускників/ць профільних спеціальностей, оскільки виші не відстежують подальшої професійної долі своїх студентів/ок, а в інституціях, які ми опитували, практично немає співробітників/ць із дипломом “менеджмент соціокультурної діяльності”. Тобто, куди діваються всі ці люди  (кілька сотень випускників щороку) — до кінця не зрозуміло», — говорить ініціаторка дослідження, співзасновниця Dofa Fund Ольга Сагайдак. 

Авторки дослідження наполягають на розширенні практичної компоненти в освіті культурних менеджерів, запровадженні дуальної освіти, збільшенні кількості практичних занять та проходженні практики в інституціях та організаціях. Про це ж говорять і низка експертів/ок, опитаних як під час анонінмних глибинних опитувань, так і в серії інтерв’ю з дієвцями культури, що супроводжувала промоцію дослідження. Водночас, директорка «Мистецького арсеналу» Олеся Островська-Люта на презентації дослідження зауважила, що «глибоке академічне занурення майбутньому менеджерові дається, по суті, раз у житті, під час навчання у виші, і шкода було би витратити ці 4 роки на практику, яку ми всі успішно здобуваємо потім». Вона також підкреслює, що інституції, які готові брати на стажування студентів, мали б отримувати від держави додаткове фінансування, оскільки справжнє включення в підготовку молодих фахівців вимагає від інституції досить багато ресурсу.

Ольга Сагайдак говорить, що має певні сумніви стосовно практичного втілення ідеї підготовки менеджерів соціокультурної діяльності в коледжах (молодший бакалавр): «По суті, це діти; вони випускаються з коледжу в неповні 20 років і, по факту (згідно освітнього стандарту), можуть очолювати певні культурні інституції, не маючи при тому ані глибоко гуманітарного бекграунду, ані соціального досвіду», — вважає Ольга. Представники ж МКіП зазначають, що на сьогодні випускники коледжів — це, фактично, єдині, хто був би готовий працювати в мережі сільських культурних центрів та бібліотек. «Магістр до селищного клубу не доходить, а там також потрібні управлінці», — говорить Тетяна Колос, начальниця відділу мистецької і художньої освіти.

Алла Рибалко, керівниця експертної групи з питань вищої освіти та освіти дорослих МОН, на презентації дослідження зазначила, що «якби це дослідження було на момент 2018 року, то напрацьовані стандарти вищої освіти для бакалаврів і магістрів менеджменту соціокультурної діяльності були б сформульовані інакше». На думку самих авторок дослідження, таку аналітику власне і мали би ініціювати профільні міністерства — освіти й культури. Та, як зазначила представниця МОН, у міністерстві немає аналітичного відділу. 

Стандарт для молодших бакалаврів СКД було затверджено МКІП (на відміну від інших стандартів, які затверджувалися МОН) в червні 2021 року. З усіх стандартів лише в цьому документі доволі узагальнено, але все ж таки названо потенційні сфери діяльності і місце роботи здобувачів освіти, а саме – надання культурних послуг в закладах культури.

Проаналізувавши нормативні документи, якими регулюються освітні програми й стандарти для менеджерів/ок культури, авторки дослідження доходять до низки висновків і, відповідно, рекомендацій. Зокрема:

1. Незрозуміло, яку саме професію отримують здобувачі освіти за спеціальностями Менеджмент соцікультурної діяльності (028) чи Культурологія (034). «Професії культуролог, менеджер культури, менеджер мистецьких проєктів, куратор в Класифікаторі професій відсутні”, — нагадує Ольга Сагайдак. — Вимоги до професійної кваліфікації не сформульовані. Тож ми б рекомендували відповідальним органам (МОН, МКІП, НАК, КМ України) унормувати взаємозв’язок між освітою і професією/роботою для менеджерів культури».
2.Найменування спеціальностей, визначене українським законодавством, не корелюється із найменуванням за Міжнародною стандартною класифікацією освіти. Авторки дослідження радять переглянути Постанову Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». Узгодити найменування з міжнародною класифікацією. Відокремити управлінські (менеджерські) спеціальності, навіть у галузі культури, від творчих і гуманітарних.

Ольга говорить, що і відсутність кореляції з міжнародною класифікацією, і сам рівень освіти, компетентності, які формуються освітніми програмами, не дозволяють нашим менеджерам соціокультурної діяльності повноцінно конкурувати на міжнародному ринку. 

«Декларована автономія вишів насправді схожа на капсулізацію, — говорить Ольга. — ЗВО насправді не збирають і не враховують відгуки випускників, роботодавців, сторонніх експертів — що мало би сприяти постійному оновленню освітніх програм у відповідності до актуальних вимог. Порівняння української і європейської магістерських програм показує дуже істотний розрив. У наших вишів немає мотивації запрошувати зовнішніх викладачів, партнерів із “реального сектору”, тому ті, хто є, читають те, що й читали раніше, дають на магістерці авторські курси на кшталт “Філософія музики” замість управлінських програм». 

Прикметно і те, що, за даними дослідження, у митців немає сформованого портрету менеджерів культури та їхньої ролі. «Багато хто з митців вважає, що менеджери паразитують на них, не зауважуючи, що саме менеджери промоутують і продають культурний продукт, сприяють розширенню аудиторії і таке інше», — зазначає Ольга. 

Соціологічні дослідження і глибинні інтерв’ю реалізовували партнери проєкту MZ Hub. 

Методологія дослідження. Дослідження послуговується плюралістичною методологією в залежності від завдань, що належить виконати. 

Використано: аналітичний метод – для роботи із нормативними документами та освітніми програмами ЗВО; компаративний метод – для співставлення освітніх програм європейських та українських ЗВО; емпіричний метод – для збору первинного матеріалу та висловлення гіпотез для програмування напрямків дослідження; кількісні та якісні методи соціологічного аналізу – для обробки даних фокус-груп та глибинних інтерв’ю. 

Географія дослідження охоплює всю Україну, фокусні міста – Київ, Харків, Львів та Одеса. 

Хронологія дослідження – 2020–2021 роки. 

Фокусними обрано ЗВО, що є репрезентативними для свого регіону та демонструють сталі показники в діяльності, є лідерами на ринку освітніх послуг: Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв; Львівський національний університет ім. І. Франка; Львівська національна академія мистецтв; Харківський національний університет ім. В. Каразіна; Харківська державна академія культури; Одеський національний університет ім. I. Мечникова. 

Окремо проаналізовано кейси ЗВО країн Європи: Велика Британія, Ірландія, Італія, Іспанія, Франція. 

СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Опитування студентів – 262 особи. Опитування випускників – 63 особи